Ти не жалієш ніякого хліба,
Щедро политого в’язкою кров’ю,
І коли тобі треба
Зробити видовище,
Швидко й безжально
Стаєш собою.
Ти ніколи не йдеш по трупах -
Надто любиш блідих і мертвих,
Свіжопокроєна пафосна сука,
Палена,
Різана,
Димно-роздерта.
Дивно, тобі так пасує червоне -
Садна очей
І розбита помада.
Не жалівши зубів, не шкодуючи стогонів,
Я замазую рани твої мармеладом,
Я любовно тебе добиваю прикладом
Та цілую у рвану губу.
Ти принцеса асфальту, гарячий хайвей,
Заблукавши у днях
Між чужими і хворими
І годуючи власними пальцями воронів,
Розриваєш в’язку і слиняву юрбу.
Ти надреально, надмірно жива,
Ти досконала прекрасна жертва,
Свіжопокроєна пафосна сука -
Палена,
Біла,
Рвано-роздерта.
Для суки
© Copyright: Галина Танай, 2011
Свидетельство о публикации №111091108709
Свидетельство о публикации №111091108709
Рецензии