Чому?
Жив же так само,боляче.Довго.
До крові.
А тепер знову вона.
Одна.
Самотність.
Якби не музика,не жорсткий метал,
Чи скільки разів я би жив?..Скільки би вмирав?..
А натомість
тобі все одно.
Ти віриш в свідомість.
Ніколи в мої слова до завтра...
А там був лиш кихкий кришталь...Лиш правда.
Зрада...
Я мав би почуватись таким,
а зараз від болю не відчуваю руки,
ламаю болем повіки,
спогадами-віки...
Час минулого
і думки...
Забули ми...
17.11
26.08.2011 Chester_AmaDeuS
Свидетельство о публикации №111091105115