Украiнцям

Не цiнуємо, рідненькі,
Бо приходить все легенько –
І земля врожай дає,
І скарби у надрах є,

І ростуть талановиті,
Рідкісно-розумні діти.
І природа надиха
На безпечне майбуття.

То чому, такі багаті,
Не живем у благодаті?
Що ми робимо не так?
Може ми не знаєм як?

Дивно – тільки від’їджаєм
За кордон на пе-ем-же -
Все і всіх там поважаєм
Ніби яйця Фаберже.

Але в рідній Україні
Не зважаєм на закон,
Бо живем в країні «вільній»
І спокійний маєм сон.

Кожна тітка на базарі,
Чи п’яненький дядько в барі
У політиці – мастак -
Знають краще президентів
Що робити, де і як.

А в часи голосування,
Що в країні настають,
Обирають депутатів,
Що "локшину" роздають.
 
І гадають, що правитель
Прибере за них сміття,
Їх примирить із сусідом,
Подарує їм знання.

Та й політики воюють:
Хто з них правий, а хто ні.
Замість мирних перемовин
Гострять шаблі у багні.

Красномовно, влучно може
Словом володіти всяк,
ЧУТИ ІНШОГО НЕ ХОЧЕ,
Ось тому живемо так…

В спілкуванні поважайте
Співрозмовника завжди.
Людям більше довіряйте,
Побажайте як собі,

Порадійте за сусіда,
Слово лагідне скажіть.
Буде в нас на краще зміна -
В серці лиш ЛЮБОВ несіть!

25.06.2011

Ілюстрація: фото фрагменту музею "Українського костюма та української писанки"
смт Немішаєве, Київська обл.