З морської піни вийшла Афродіта -
Не знала ще про гори і ліси,
То й проминула, ніде правди діти,
Цю неповторність чистої краси.
Оці розсміяні від сонця срібні води
Між золотим мереживом смерек,
І неймовірну досконалість вроди
Над чорним пір'ям рідкісних лелек.
Тихенько йду, аби торкнути нишком
Земну палітру споконвічних див,
Й торують гори зоряну доріжку
До вищої гармонії світів.
У казку поринаю крок за кроком,
І пустотливо-ніжний Синевир
Підморгує мені блакитним оком
У віковій колисці синіх гір.
Верховина
© Copyright: Инна Приходько, 2011
Свидетельство о публикации №111091103995
Свидетельство о публикации №111091103995
Рецензии
Як чудово змальовані Бескиди. Дякую за чудовий вірш.
Виктор Вам 03.10.2011 19:22 • Заявить о нарушении
Виктор Вам 03.10.2011 19:22 • Заявить о нарушении
На это произведение написано 5 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.