Метелик Чорнибривчатий
осінні спориші холодні, у росі купались всеньку ніч і цілий ранок
на ньому де-не-де зів'ялий лист, а сонце ще таке погідне і солодке
метелику, ти втішений цим запахом гіркавим хризантем?
ти відаєш, що там, на п'ятім континенті, весну стрічають вибілені крильця
померлих родичів твоїх...
в холодні місяці вітри їх замість снігу в перемети навівали
ти не боїшся смерти, Побратиме? для тебе це лиш сон?
реєнкарнація чергова в яєчко, гусінь, лялечку?
чи ти згадаєш літо чарівливе в затишному помешканні із шовку?
чи снитимеш солодким соком бугили, дурману чи гіркотою чорнобривців і нагідок?
тобі не страшно не воскрести, навіки-вічні опинившись у нірвані восковій?
метелику, ми стрінемось хоча би раз у серпні,
коли петрові батоги у нашому клинку
з син`явою небес захочуть знов посперечатись?
Свидетельство о публикации №111091007641
От тільки здається "смерті". Та може помиляюсь?
Де ви слова берете?)
Дивуюсь і... не знаходжу слів!))))
Дуже подобається!
З подякою, я.
Соловей Заочник 10.09.2011 23:19 Заявить о нарушении
Де беру? Я не знаю достеменно, якось воно само так виходить)
Дякую за коментар, пані Світлано!
Валео Лученко 10.09.2011 23:39 Заявить о нарушении