Темна ніч мені мовчала,
Суворий день мовчав.
Та забуття до себе звало,
Я відчував, і печаль мене
Лякала.
І думалось, що вже по всьому,
І було гидко жити з тим,
З таким до болі незнайомим,
Байдужим й сумним.
Так би мова йшла про тебе далі,
Бо ти хмара чорна моїх днів,
Добре тільки, ти про це не знала,
Щоб тобі не жити з цим.
***
© Copyright: Лишний Гость, 2011
Свидетельство о публикации №111091007568
Свидетельство о публикации №111091007568
Рецензии