***
Зриваєш обкладинку з книги останньої зустрічі,
ховаєш від родичів у комині.
Залишки палітурки лягають туманом на місто.
Тепер усі знають, про ЩО ти читаєш.
Роки розчиняються одне в одному,
і ти поступово розгинаєш підкову кохання,
повертаючи наковальні будення.
Переш мрії із білизною чоловіка.
Не знаючи, куди подіти очі, сповнені знань та бажання,
маскуєш перегар улюбленою гумкою: «Була на роботі».
Поступово тупішаю, забуваю, як писати літери.
Одноденні посмішки намальовані крейдою на асфальті.
Зриваeш обкладинку з книги останньоi зустрiчi... у
© Copyright: Оксия Жмгоо, 2011
Свидетельство о публикации №111091003805
Свидетельство о публикации №111091003805
Рецензии