Вони купляли хрестики прямо при вході,
в’язали хустки, ховаючи під ними «вчора» і «завтра».
Просили помилування авансом:
«Хтозна, коли ще випаде нагода».
Клеїли німби двостороннім скотчем.
Ревно дотримувались традицій,
вперше утворених годину тому,
з уривків спогадів і фантазій.
Тихенько, з повагою, жартували і лаялись.
А потім йшли до вівтаря, не помічаючи,
як хрестики падають на рушник,
підпертий двадцятками.
Всі поспішали – конвеєр не зупинявся.
Вiнчання або За мiсяць пiсля вагiтностi укр Артем
© Copyright: Оксия Жмгоо, 2011
Свидетельство о публикации №111091003703
Свидетельство о публикации №111091003703
Рецензии