Ще пурхає в полі останній метелик,
Невже заблукав у шпичастій стерні?
А вересень Осені стежку вже стелить
Крізь теплі серпанки молочно-парні.
Ступила красуня, розсипавши ґречність –
Ошатна, розкішна та й щедра без меж.
В ній мудрість Афіни, і Гери статечність,
Калиновий усміх і... слізоньки теж.
Є щось материнське у жестах величних,
І щось до безмежності рідне й хмільне.
Чи спомин печалі в душі передвічний,
Чи клич журавлів розтривожив мене?
Осiнь
© Copyright: Валентина Чайковская, 2011
Свидетельство о публикации №111091001817
Свидетельство о публикации №111091001817
Рецензии
Метелик, заблуканий в шпичастій стерні і
клич журавлів - така осіння осінь!
Дякую, Валюшо...
Надя Чорноморець 13.09.2011 13:01 • Заявить о нарушении
клич журавлів - така осіння осінь!
Дякую, Валюшо...
Надя Чорноморець 13.09.2011 13:01 • Заявить о нарушении
Дякую й Вам, Надієчко, за щирість, яку чує серце! Вона ж бо і є основою дружніх стосунків.
З глибочезною симпатією, Ваша
Валентина Чайковская 13.09.2011 19:23 Заявить о нарушении
З глибочезною симпатією, Ваша
Валентина Чайковская 13.09.2011 19:23 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.