коханий

я кохала тебе без тями, що ночами і тим ж днями...
ти творіння Господнє, марення небес...
кожен день я хотіла з тобою лиш бути...
кожну мить я тобі говорити, а потім так ніжно цінити...
ти моєї надії не стримав, ти моїх сподівань не справдив...
кожен час я з тобою хотіла бути, але ж ні, ти тоді сам був не свій...
що зробити аби покохав, і надію мені ти дарив, що хвилини...
ти руки мені дав не мов ті два крила ми з тобою доторкнулись до небес...
в цю мить ти янголом був і будиш ним завжди лише моїм...
з'їхати з глузду і померти лише на кілька хвилин...
в реальність заново народитись і не загубити твого серця стук...
запитай моє серце з ким хоче воно бути запитай мою ти душу...
відповідь проста ти знаєш сам то навіщо ж тоді питати..?.
пригораючи мене до себе що ти думаєш тоді...
ні не відповідай відповідь сама я знайду в ту хвилину радості своєї...
ти знаєш що я відчуваю до тебе коли не має тебе поруч біля мене...?
хоча ні не відповідай я знаю я все чудово відчуваю...
запитай мене що хочеш...
хоча ні мовчи я і так все розповім...
при-голуб мене до себе...
хоча ні я все зроблю сама коханий...