Что-то пугливо и радостно сердце щемит...

 «Якось лякливо i радiсно серце щемить...» (Маргарита Метелецкая)

 Что-то пугливо и радостно сердце щемит, -
 Руку мою ты в своей задержи на мгновенье!
 Прятала долго от всех этот сладостный миг,
 Не убивала мечтанья тоской и сомненьем.

 Как я устала от боли незримой борьбы!
 Отдыха просит душа и божественной ночи...
 Только не спится под шепот печальной мольбы, -
 Сердце твой образ забыть всё не может, не хочет!

 В воздухе вновь аромат иллюзорных надежд -
 Радость моя, ты из прошлых рассветов воскресни!
 Крепко держи мою руку в ладонях и нежь!
 Богом прошу, не сгори и - молю - не исчезни!

 Шепчут усталые губы: - Любимый, услышь!
 Песню из горького плача, жаль,  не возродишь!


 http://www.stihi.ru/2009/11/13/7293

 Якось лякливо і радісно серце щемить...
 Руку мою у своїй ти затримай ще мить!
 Скільки разів я блаженство від світу ховала,
 Скільки років не втрачалася мрія зухвала!
 Як я втомилась від болю незримої битви,
 Як засинала під шепіт сумної молитви...
 Зараз впивають твій образ допитливі очі,
 Хоче серденько спочити у храмовій ночі...
 Куриться знов фіміам нездійсненних надій -
 Радість моя, не зникай, я прошу, не зотлій!
 Радість моя, ти із давньої темряви сходиш,
 Може, пісні замість тужного плачу відродиш?
 Тихо шепочуть зневірою втомлені губи...
 Руку мою у своїй...не затримав мій любий...