Ти мій солодкий давній гріх,
Моє бажання потаємне,
Разом втікали від усіх
Ми в насолоду нескінченну.
В обіймах ніжних та п'янких
Увесь свій смуток забувала,
Та наших зустрічей палких
Завжди мені було замало.
Я щиро дякую тобі,
Що з часом друзями ми стали,
І вже мене в скрутні часи
Обійми дружні зігрівали.
З тобою поруч сидячи
Подобалось мені мовчати,
Дивитись разом вдалечінь,
Подерту душу лікувати...
Ти мій солодкій давній гріх,
Чудовий подарунок долі,
Ти ким завгодно бути міг,
Лише не птахом у неволі.
09.09.2010
Пота мне
© Copyright: Анафидрим Нью, 2011
Свидетельство о публикации №111090805135
Свидетельство о публикации №111090805135
Рецензии