Д д Йосип

Вийшов Йосип дід на ґанок
Подивитись,  який  ранок,
Як там сонечко встає,
Чи роса на травці є.
Та чомусь він забарився.
На сусідку задивився.
Вона  йшла з відром по воду,
До криниці з огороду.
Баба ж діда в хаті ждала.
І  сніданок насипала.
Але дід чомусь не йде.
Тож на ґанок баба йде.
Діда Йосипа гукає.
Бо сніданок вистигає.
Дід стоїть, не ворухнеться.
Ніби спить собі здається.
Але баба помічає,
Що дід голову «втрачає»,
Коли бачить ту сусідку.
Незаміжню славну тітку.
- Що ж це старче, мій дідусю!
Слину розпустив по вусах?
Вже тече  по бороді.
Як не соромно тобі?
Дід  до тями враз приходить.
Витираючись, говорить:
-Я ж прикмети роздивлявся,-
Жоден  раз не помилявся.
Видаю прогноз  такий:
 Увесь день буде жаркий.
Баба ж діда  в бік штовхала
В хату гнала та кричала
- Яким буде день не знаю.
та   тебе я «запиляю».
І не огризайся, діду,
Бо залишу без обіду.
Дід  посунув,  сів за стіл,
Чомусь їсти не схотів.
Та щоб баба не кричала,
З’їв усе, ще й було мало.
Після того дід на ґанок,
Не виходить на сніданок.
Тай прогнози не дає.
Баба в вдосвіта встає.
У вікно дід  поглядає,
Він бінокль армійський має…