Світанок золотий, барвистий
цілунками пробуджував поля.
Він розумів ,що місяць був не чистий,
а зорі пошлядали лиш здаля.
Хіба вночі помітиш ту картину,
хіба відчуєш всю її красу?
Тому, світанок починав з паркану,
а потім цілував траву, листву...
Світанок був рожевий, прохолодний.
Світанок був і буде назавжди.
Бо хтож тоді пробуджувати стане
гОри, долини, ріки і ліси?
Рассвет. То золотой, то разноцвет...
© Copyright: Севальби, 2011
Свидетельство о публикации №111090703768
Свидетельство о публикации №111090703768
Рецензии