…Десь поміж смарагдом і аквамарином
У морі безкрайнім згубились атоли.
І сонце, що міддю блищить і цитрином,
Тіла їхніх пляжів вилизує голі.
І пальцями ніжними хвиль білопінних
Вигладжує зморшки прибій шепелявий.
І течії ніжно корали безцінні,
Мов губи червоні, цілують лукаво.
І рибки маленькі – живі самоцвіти –
У водах лагун кришталево-прозорих
Пливуть, мов моделі, бо подіум з квітів
Підводних їм раки-відлюдники творять.
І пальми, одягши сережки з папужок,
Зі злота бананів плетуть пекторалі.
Та з вітром у співах вправляючись дружно
Про рай цей легенди шепочуть у далі...
2011
Атоли
© Copyright: Александр Зубрий, 2011
Свидетельство о публикации №111090505886
Свидетельство о публикации №111090505886
Рецензии