Минуть роки, та люди будуть жити,
Знов прийде день, і буде ніч,
Як тепер, ростимуть діти,
Навкруг лунає рідна річ.
І не помре у серці слово,
Бо з юних літ до срібла сивини
Плекають України рідну мову
Її найкращі дочки і сини.
Колосок тонкий, налитий
На землях наших виростає.
Таврійський край, на сонце щедрий,
Збирає багаті врожаї.
Тож хай щастить вам, любі друзі,
Ясніють посмішки, очей тепло.
На всій землі хай мирно буде
І вглиб віків пливе Дніпро.
Прийдешн м
© Copyright: Татьяна Лемешко Безпалюк, 2011
Свидетельство о публикации №111090404459
Свидетельство о публикации №111090404459
Рецензии