Вечiр

Вечорiло...
 iз-за лiсу виповзли сутiнки кошматi,
 Розляглися по пiд хатами й за селом.
 Яскрава лампочка свiтилась в кожнiй хатi
 Молоденький мiсяць виплив над ставком.
 Поснули сади,мов нареченi в бiлих платтях,
 Вiтерець заколихався й снiжився в квiтках,
 Юнак, провiвши дiвчину до хвiртки,
 Невмiлий поцiлунок залишив на ii вустах.
 I очерет, край ставу, теж дрiмае,
 Мов чапля, стоiть вiн на однiй нозi,
 Й цвiркун-бешкетник все якicь пicнi спiвае
 I кiнь гнiдий пасеться по росi.


Рецензии