Забарився
В твоїх лабетах хороше мені.
Ти майже мавка, майже баядерка,
І так мені бажанна навесні.
Я мружу очі, плекаю нагоду,
Як би ти вийшла ластівка моя
Хоч ненадовго по холодну воду.
Тебе чекаю біля ручая.
Не сходять з дум твої глибокі очі
І ластовиння твоє золоте,
Та сльози ллю, бо крук мені шепоче, -
Вона до тебе більше не прийде.
Ти десь блукав і трохи забарився,
А пан один відвіз її в Париж,
І там він з нею дуже одружився,
А ти тут галасуєш і свистиш.
Свидетельство о публикации №111090301618