Будуть зорі сміятися гострозубо,
Буде місяць вдавати із себе святого,
Від земних заховавши і гострі зуби,
І, багато гостріші,зрадливі роги.
Будуть небу боліти розірвані хмари,
Будуть сіятись перли на землю дощем;
Будуть стримано - сонні у небі примари,
Наче сірим накидані олівцем.
Будуть з райського саду тягнутись солодкі,
Ще не знанні раніше густі аромати;
Будуть линути з нього звабливі нотки;
Буде райдугу небо з ріки напувати.
До кінця буде серпень тягнути час,
Що, в кінці кінців,той зупиниться...
Там, де поки що все ще немає нас,
Серця наші - таки зустрінуться...
***
© Copyright: Алла Левченко, 2011
Свидетельство о публикации №111090106207
Свидетельство о публикации №111090106207
Рецензии
О, а це з вирою у свитле майбутне. И про роги - чудово - з натхненням та розуминням. Та все ж - ..."не забудьте, притупите Ваши острые клыки"...
Юрий Хат 26.01.2012 16:16 • Заявить о нарушении
Юрий Хат 26.01.2012 16:16 • Заявить о нарушении
В... Это из Высоцкого. Раз есть рога и зубы - и клыки наверняка имеются.
Кстати, по мне так клыки - звучит убедительнее, чем, скажем зубы.
Юрий Хат 26.01.2012 17:53 Заявить о нарушении
Кстати, по мне так клыки - звучит убедительнее, чем, скажем зубы.
Юрий Хат 26.01.2012 17:53 Заявить о нарушении
На это произведение написано 8 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.