I Я ВЖЕ НЕ ТОЙ...

І я вже не той, та і ти вже не та -
Стоїть поміж нами гора золота.

На жаль, не серпнева - осіння гора
Забуте, розкидане нишком збира.

Та все ж на фундаменті пройдених літ
З тобою змуруємо дім-моноліт.

Весну в нім пропишемо, сонце і сміх -
Нехай проганяє із скронь наших сніг!

А серце злітає в блакить, наче птах,
І словом жаданим цвіте на вустах.


Рецензии
Дуже тепло і щиро сказано.

Елена Сребняк   21.12.2011 19:48     Заявить о нарушении
Сердечно дякую Вам, пані Олено, за приязнь.
З повагою-
Вячеслав Романовський.

Вячеслав Романовський   21.12.2011 23:10   Заявить о нарушении
На это произведение написано 5 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.