В очах
Колодязь переповненний чуттям,
Вони таке справляють дивне враження,
Що почуваешься малим, малим дитям...
В твоїх очах любові випромінювання,
Озера переповнені кришталем,
Пісень неначе вітерцем навіювання,
Неначе сонця відблиски бажання...
В твоїх очах минулого відтворення,
Що виринають наче човен в морі,
Реальності й часу таке спотворення,
Що почуваешся камінчиком у горах...
Але ж із плином часу все міняється,
Криниці усихають та озера,
Реальність та часи перетинаються,
Небесний блиск спотворюються в перлах...
Свидетельство о публикации №111083100971