Мені залишилась єдина втіха:
Пригадувать, як шепотіло листя тихо,
Та горобина червоніла, мов намисто,
То осінь вабила навмисно з міста.
І синіми здавалися смереки,
І клекіт журавлиний плинув десь далеко.
Було та загуло, залишивши на спомин
Тужливий гомін.
У осені з зимою змова,
Не перший раз веду про це розмову знову,
Тоді кохання нашого писалась передмова.
Передмова кохання
© Copyright: Николай Жихарь, 2011
Свидетельство о публикации №111083108652
Свидетельство о публикации №111083108652
Рецензии