Котяться хмари
Я чую гуркіт хмар.
Як хвилі моря котяться вони...
Одна об одну б'ються.
На щось влаштовуються
-- може, вибирають угоду собі.
Гуркіт такий я чув разів багато.
Похожий він на шаблевий похід.
В кінці невтомного проходу,
вінок шаблевий, закінчував
шаблевого удару захід!..
Лежать тополі серед поля.
Хтось повалив на землю
гільки їх листяві. Зелені ще
та вже, від промені відбиті,
лежять трупами на сирій землі.
А гуркіт хмар не перестає
-- все гуркотить сильніше!
Під небом хмари котяться.
А, на сирій землі, мурашки
стелять собі свою домівку.
Червону скатертину вкрали
тай зшили -- із клаптиків її,
молодому принцу, сорочку.
А в стрічці змалювали "для
злиднів, переверни бочку".
Хай хмари гуркотять...
Ти ж скористовуй свою нову
-- скатертинyу, сорочку!..
Котяться хмари
© Copyright: Микола Щома, 2011
Свидетельство о публикации №111083105185
Свидетельство о публикации №111083105185
Рецензии