Фантом i Паганiнi

Я  пустка...  Спогад...  Я  фантом...
Без  почуттів,  без  болю  і  без  тіні...
Кидає  вітер  зірваним  листом
Мене  й  несе  в  своєму  повелінні.

Нема  думок,  бо  впали  десь  на  дно
Душі,  що  пошматована  мовчанням...
Нема  бажань,  бо  вітру  все  одно
Чим  розважатись  -  листям  чи  коханням.

А  всесвіт  мчить...  Байдуже,  без  перерв,
В  спірально-марнотратнім  миготінні...
В  мені  одна  струна  -  зболілий  нерв...
На  ньому  грає  вітер-Паганіні.


Рецензии