Приречені на безсоння,
безоднею місяця звані,
володарі кроку слабкого,
мої шляхи безталанні.
А той, навіть в очі не глянув.
У кожному слові - зрада.
Так, він господар надійний.
Що ж він зі мною не зладив?
Розбрід і розтіч - у світі
моєму. Звузилось коло
зимових видінь - відрікатись
від серденька мого час.
Вольный стих из прошлого
© Copyright: Лариса Данилюк 1, 2011
Свидетельство о публикации №111083000387
Свидетельство о публикации №111083000387
Рецензии
