Скарби

                На Україні говорять:
                -Людина похилого віку…

Чийсь розум – мабуть, жартівливий! –
Для втілення своїх ідей
З’єднав два слова – «вік похилий»…
Вінець фінальний для людей!

- Як розуміти «вік похилий»? –
- Ти лиш схилився, а не впав!
Є в тебе сили, друже милий,
Щоб ще комусь потрібним став.

Сказавши так, - не помилилась,
І ви свій висновок зробіть:
Вежа пізанська похилилась,
А скільки вже віків стоїть?!

Ось так і я вже котрий рік,
Де кожна мить – нова сторінка,
На запитання про мій вік,
Сміюсь лукаво: - Літня жінка…

Слова дотепні та м’які
Нам рідна мова дарувала,
Та я б за скарби отакі
Цих мудреців розцілувала!

За ніжність мову я шаную,
В ній радість пісні солов’я,
І при нагоді так жартую:-
То ж вік похилий, а не я!!!

На жаль, не всі відчули діти,
Як гріють вогником привабливим
Слова душі – вродливі квіти
Ласкавим теплим літом бабиним…

31.01.04