Когда я проснусь, все будет иначе,
И ширь моих снов отобьют зеркала
На жизнь уходящую, ставшей короче
И приносящую только печаль.
Ми будемо знати, ми будемо знати,
Та й сподіватись на краще,
Та й більше не благати,
Коли немає вже чого чекати,
Чекай до останнього, чекай
Моя мала.
Все будет иначе, да только
Вера наша как ночь без тепла,
Как дождь, нескончаемый дождь
У окна...
Не слушай, пустые слова.
Ми будемо знати, ми будемо знати,
Та й сподіватись на краще,
Та й більше не благати,
Коли немає вже чого чекати,
Чекай до останнього, чекай
Моя мала.
Ми будемо знати
© Copyright: Лишний Гость, 2011
Свидетельство о публикации №111083002696
Свидетельство о публикации №111083002696
Рецензии