Ожиданья. Маргарита Метелецкая

                http://www.stihi.ru/2011/08/28/1519

Качались лихорадкой ожиданья
Грифоновидные деревьев кроны…
За счастьем, как всегда, я – с опозданьем, -
Тоскою память жгла виски упорно…

Ну, а душа в сей миг торжествовала –
Я зов её высокий услыхала…
Вставал вдали из тёмного завала
Чудесный дом, огнями воссиял он…

Отчаянья от тех протуберанцев
Бежали прочь и прятались далече…
Среди земных изгнанников, скитальцев
Спешу крылатой думкою навстречу

К Тому, в объятьях Чьих извечной новью
Забыться, утомлённою любовью…


Оригинал

Гойдались лихоманкою чекання
Дерева із грифонами у кронах...
За щастям в черзі знову я остання -
Тужлива згадка билася у скронях...

Але душа чомусь тріумфувала -
Нарешті, дослухалась її й чула...
Вставав уперто з тьмяного завалу
Будинок жменею вогнів, мов чудо...

І розпачі від тих протуберанців
Ховалися й тікали всюдибічно...
Серед земних блукальців та вигнанців
Крилата думка віялась навстрічно

До Того, в Кого перша і остання,
Засну в обіймах, стомлена коханням...


Иллюстрация из Интернета