Спроби перекладу Омара Хайяма

Я гибну, объятый бессонной тоской.
Считаю утраты, теряю покой.
Всевышний, Ты отнял земные услады,
Но беды всегда у меня под рукой.

***

Я гину, в обіймах безсоння з  журбою.
Рахую я втрати, не маю спокОю.
Всевишній, забрав Ти земні насолоди,
а лиха – назАвжди ви поруч зі мною.
_____________________________________________

Для чего суетится, бороться за власть,
Если вечность разинула алчную пасть.
Что тебе предначертано, то и получишь.
Без Творца даже яблоку вниз не упасть.

***

Як за владу змагатися, наче за приз,
тим, хто - їжа для вічності, долі каприз?
Що вона нам несе, то й будемо мати.
Без Творця навіть груша не звалиться вниз.
______________________________________________

Враг вписал меня в общество еретиков.
Но Всевышний-то знает, что я не таков.
Да и сам я, пришедший в обитель печали,
Знаю, кто я. А домыслы – для дураков.

***

Приписав мене ворог до єретиків.
А Всевишній-то знає, що я не із них.
Ось і я, що прийшов до оселі печалі,
знаю, хто я. А домисли – то для дурних.
_____________________________________________

Вплетен мой пыл вот в эти завитки.
Вот эти губы – розы лепестки.
В вине – румянец щёк. А эти серьги –
Уколы совести моей – они легки…

***

Мій трепет вплетений в оці ось завитки.
Оці ось губи – ружи пелюстки.
В вині – рум’янець щік.  А ці сережки -
Уколи совісті моєї, що легкі…
_____________________________________________
В словах Корана многое умно,
Но учит той же мудрости вино.
На каждом Кубке – жизненная пропись:
 «Прильни устами и увидишь дно!»

***

Чимало мудрості в Корані нам дано.
Навчає того ж розуму вино.
На Кубку кожному – життя курсивний напис:
 «Пристань вустами – та побачиш дно!»
_____________________________________________

Та, что сердце мое увела без труда,
Вновь надеждой меня одарила, когда
Жаркий бросила взор, словно камешек в чашу:
Он остыл, но зато закипела вода.

***

Та, що серце моє увела без труда,
знов надію мені дарувала (біда!),
погляд кинувши, наче камінчиком в чашу:
охолов він, але закипіла вода.
______________________________________________

Любовь вначале - ласкова всегда.
В воспоминаньях – ласкова всегда.
А любишь – боль! И с жадностью друг друга
Терзаем мы и мучаем – всегда.

***

Кохання спершу – лагідно завжди.
У спогадах - теж лагідно завжди.
Кохаєш – один одного до болю
Терзаєш та знущаєшся – завжди.
________________________________________________

Жаркий лал в синеве небосклона – любовь.
Бирюзой напоенная крона – любовь.
И не стон соловья над поляной зелёной,
А когда умираешь без стона – любовь.

***

Діаманти проміння в блакиті – любов.
Бірюзою напОєна крона – любов.
Та не зойк солов’я над поляною в лісі,
а коли ти без стогону гинеш – любов.
_______________________________________________

Я знаю мир: в нём вор сидит на воре;
Мудрец всегда проигрывает в споре
С глупцом,  бесчестный честного стыдит,
А капля счастья тонет в море горя.

***

Я знаю світ: тут чесним не до сміху;
з безглуздям в суперечках мудрий тихим
залишиться; безчесний чесного соромить;
а  крапля  щастя  тоне  в  морі  лиха.
………………………………………………………………………………………..