В ладонях рассвета

У долонях світанку /на українській мові/

(уривок з п’єси – феєрії)
 
Сцена 12

У Лісі сутеніє. Спів пташок потроху стихає, тільки зойк пугача час від часу розриває нічну пітьму навпіл.
По стежині йде Сіяна. Волосся її розплетене, а лице в світлі місяця здається зовсім блідим. Вона підходить до Дуба, лагідно обіймає його тонкими руками. Вуста її палко шепочуть у темряву.

Сіяна до Дуба Яробора:

Єдиний мій, Яроборе, крила свої розтули,
Полинь у простір віків, відчуй спалах світанку!
Ось вона: суперечлива, тендітна, хвилююча,
Трохи крихка та водночас незламна, тільки твоя воля.
Прислухайся до бажання яке спалахує в тобі й непомітно долає твоє єство.
Ти розумієш? Це останній світанок, завтра його вже не буде.
Відпусти себе. Пам’ятаєш як ти вчив мене відпускати?
Спробуй…

(Сіяна втомлено і безсило схиляється коло Дуба, її очі наповнюються сльозами).
.
Сіяна:

Невже не чуєш ти мене коханий? Чекатиму, як завжди до світанку.
Не спи мій Яроборе, пробудися!
(Густий туман вкриває ліс і за мить на галявині гіллястий та старий Дуб перетворюється на Яробора).
.
Яробор (задумливо і сумно промовляє):

Як дивно: холодний піт стікає наче сльози з листків конвалії, а може то роса?
Ти плачеш? Йди до мене, я обійму тебе кохана.
Лишилася година до світанку. Ще крок і ти розтанеш у пітьмі.
Неможна озиратися та є іще надія, вона тріпоче пташкою залякано в грудях.
.
Сіяна:

Прошу тебе тримайся цю годину і промінь упаде нам у долоні,
з натхненням, з подивом поглине він пітьму. Ти віриш?
.
Яробор:

Я ні в що уже не вірю.
І Бог і чорт для мене то мара.
Немає а ні щастя, а ні долі.
То вигадки, містерія для блазнів.
Існую я у сні чи на яву? Ніхто не знає і ніхто не скаже!
Лише надія, ця твоя надія у спраглім серці тисне наче камінь.
Не відпускає нас у забуття…
.
Сіяна:

То хто ж надію цю тобі дарує? Хіба не Бог?
.
Яробор:

Не Бог, любов твоя жива.
.
Сіяна:

Відчуй коханий, та любов від Бога.
.
Яробор:

Вона приречена палати у пітьмі
.
Сіяна:

Й пітьму осяє і тебе зігріє. Ти тільки вір…
.
Яробор:

Я вірю, в тебе вірю…
Коли тебе за руку тут тримаю, я відчуваю, що іще живий.

о1.06.2011