У серце ти мене своє впусти,
Зачинене на тисячі замків…
Давай не стіни будувати, а мости!
Я знаю вихід із глухих кутів!
А вихід лиш один – то є Любов, -
Любов свята, жертовна, всемогутня…
У Ній немає меж, нема умов…
Любов надіється і вірить у майбутнє!
У серце зранене впусти її, -
Вона на рани свій бальзам положить,
Відродить все найкраще у тобі!
Любов і мертвих воскрешати може!
Вона - безсмертна, як безсмертний Бог,
Бо Він Один життям всіх наділяє!
Проте, тоді безсильна і любов, -
Коли її із серця проганяють!
І, не важливо, - через гордість, страх,
Чи ненависть, чи біль, чи то зневіру… -
Любов насильно не живе в серцях,
А тільки там, куди приймають щиро!
Довірся їй!!! – Зірви стальні замки,
Закуте серце відпусти на волю!!!
І той полон, що був таким гірким
Забудеш вмить, окрилений любов'ю!!!
27.08.2011 року м. Вишгород
Вiдпусти на волю серце
© Copyright: Валентина Руда, 2011
Свидетельство о публикации №111082800240
Свидетельство о публикации №111082800240
Рецензии