Терен i Тернина

Хмарка  біла,  як  вовна  пухнаста,
Зупинилася  враз  над  горбочком.
"Ох,  яка  ця  Хмаринка  прекрасна!"  - 
Прокотилося  понад  лісочком.

Обійняла  за  крону  Хмаринка
Кущ  терновий,  побитий  роками.
"Ти  легесенька,  наче  пушинка,"  -
Огорнув  її  Терен  гілками.

Недалеко  від  Терну  -  Тернина,
Свої  віти  вверх  тягне  змарнілі.
Колихає  в  листочках,  як  сина,
Ягідки,  ще  зовсім  не  дозрілі.

"Ой,  Хмаринко,  віддай  білокрила,
Діточкам  моїм  рідного  тата.
Ти  ж  бо  вільна,  Хмаринко,  вродлива,
І  вітрів  в  тебе  буде  багато.

Полетиш  ти,  Хмаринко,  до  неба,
Не  згадаєш  маленький  горбочок.
А  моїм  ягідкам  батька  треба,
Онде,  чуєш  ти  їх  голосочок?"

Чи  почула  Хмаринка,  не  знаю,
Та  ураз  віддалятися  стала...
Старий  Терен  шептав  їй:  "Кохаю!"
А  Тернина  тихенько  ридала...

22.08.2011

Для  ілюстрації  використане  фото  Юрія  Шаншина  "Терновий  кущ"
http://www.lifeisphoto.ru/theme.aspx?id=8&orderid=2&n=896