Вона хотіла просто без фальші,
З коханим бути разом назавше.
Життя ж жбурнуло в серце камінням
І висмикнуло щастя з корінням.
Його тепер не пустять в серденько,
Не пригорне коханий маленьку.
Вона ж бо так жадала ідилії!
Протистояла вражій флотилії.
Нехай одягне сукню заляпану,
Та не опустить руки подряпані.
Вона пройде і боса, і стомлена,
Та люди знатимуть – воля не зломлена…
Вона
© Copyright: Майя Сергиенко, 2011
Свидетельство о публикации №111082707605
Свидетельство о публикации №111082707605
Рецензии