Тож намасти мені спину,
Та й не оливковим маслом.
Щоб все було як у казці
Й в кінці не треба фіаско.
Тож поцілуй мої губи,
Так ніжно, але сміливо.
Щоб відчуття як уперше
І я повірю в це диво.
І ще маленьку відмітину
На шиї можеш лишити ти.
Вона повільно відходить,
Та не лишає ні сліду тут.
Тож обійми міцно талію
І так тихенько прошепочи:
«Тендітна, наче конвалія,
І гарна як зорі уночі.»
Повірю може тобі, юначе,
Вперше в житті неначе.
Я може потім заплачу –
Сумна історія значить.
Та поки варто кохати,
Сміятись, гучно зітхати.
Ходім скоріше до хати.
Будемо все починати!
Тож
© Copyright: Майя Сергиенко, 2011
Свидетельство о публикации №111082707580
Свидетельство о публикации №111082707580
Рецензии