Ще не богема, уже божевiльний

Брудний ангел. З осмаленими крилами. Ти повернувся зі страшної битви чи чергової гулянки? Чи просто начхав на те, що ангел? Люди божеволіють. Тобі байдуже. Якого біса ти все це затіяв, ангеле? Ти ж програв у карти навіть серце! Чуже правда… Ти ж забув хто ти. Де ти. Де ти? Ти ж перестав змішувати фарби. Ти ж навіть перестав малювати… Хтось бачив, як ти кинувся з мосту. Забувши про крила, падав. Комусь тоді було страшно. Тобі… Тобі на людей начхати. Їм на тебе скоро стане так само. Якого біса, ангеле?! Зберігаєш автономію? Незалежний? Напевно, знову блукаєш ночами. Цвинтарями. Аби пробути до завтра. Мішаючи кров з алкоголем, замість того, щоби мішати фарби. І, знаєш, це навіть не смішно. Більше, ніж… Навіть, боляче. Годі скитатись, ангеле. Досить тобі вже сходити з розуму. Бо, крила, вони не вічні… А люди, не завжди витримують. Ангеле, брудний ангеле, не ходи більше по зустрічній. З проханням купити серце. З давно обгорілими крилами.
__

примітка:
потім його збила машина і всі жили довго і щасливо.