Три криницi

Вона:     Коханкою  ти  просиш  стати?
          Тебе  кохаю  -  знаєш  це.
          Навіщо  ж  змушуєш  страждати,
          І  зустрічатися  тихцем?

Він:      На  красоту  твою  жіночу
          Все  задивлявся,  аж  до  сліз.
          Я  в  гОрах  опинитись  хочу,
          Щоб  тільки  ти,  і  я,  і  ліс.

Вона:     У  гОрах,  в  лісі  -  три  криниці.
          Скуштує  вОди  хто  оті  -
          Удень  побачить  всі  зірниці,
          Та  втратить  спОкій  у  житті.

Він:      Поляни  світлі,  темні  хащі...
          Аби  з  тобою,  як  у  сні!
          Побачу  зорі  я  найкращі!
          Навіщо  спОкій  той  мені?

Вона:     Ось  перше  джерело  студене.
          Нап'єшся  з  нього  ти  води  -
          Дивитимешся  лиш  на  мене...
          Ти  згідний?  Що  ж,  тоді  іди!

Він:      Тобою  марю  до  загину...
          П'ю  воду  ковшиком  руки.
          Птахи  співають  без  упину,
          Розповідає  ліс  казки...

Вона:     Та  поспішати  нам  потрібно!
          Он  водопаду  чути  звук.
          Дзюркоче  там  водиця  срібно,
          Напийся  із  моЇх  ти  рук.

Він:      Твої  я  руки  взяв  в  долоні,
          Припав  губами  до  води,
          І  опинився  у  полоні
          Твоєму,  мила,  назавжди.

Вона:     Б'є  третє  джерело  щосили
          У  хащах,  де  старечий  дуб.
          Якщо  тобі  я  дуже  мила,
          Напийся  із  моЇх  ти  губ.

Він:      Припав  губами  до  водиці,
          Збирав  по  краплі  з  губ  блакить...
          Побачив  всі  ураз  зірниці!
          Та  милої  не  стало  вмить...

Вона:     Тепер  ранковою  порою
          Мене  шукати  будеш  скрізь.
          Втамуєш  спрагу  лиш  водою,
          Що  з  лісу  ти  собі  приніс.

Він:      З  тих  пір  ходжУ  я  до  криниці...
          Куди  ж  поділась  ти?  Куди?..
          Удень  я  бачу  всі  зірниці,
          Та  втратив  спОкій  назавжди.


08.08.  -  25.08.2011р.