Бiла квiтка
Обіймав її гуляка-вітер,
А вона гойдалась, мов лебідка
Все про неї гомоніли квіти...
Задзвеніли зранку гострі коси,
Щоби трави зберегти на сіно.
І лягали ранішні покоси,
Біла квітка впала теж красиво...
Принесуть її морозним ранком
І осяє хлів краплинка літа,
Що була між сіном ніби бранка,
З молоком духмяним буде спита.
Свидетельство о публикации №111082502426