Минуться тижні-місяці,
Все стане по місцях.
Ті ж самі маски на лиці,
Мов не було кінця.
Солодкі щеми звідусіль
Сердечно будуть литись,
Ріденьким розчином зусиль
Цементувати хиткість.
Колись це вибухне, авжеж...
Сполум’яніють щоки
Від хвилі нищівних пожеж –
Безжально вже... А поки...
Іде війна, вирує магма
В розпеченому лоні.
Навколо ті, хто тихо прагне
Лишитись безстороннім...
В своїх ваганнях тонучи:
Куди хильнуть ваги?..
А тягнуть руку помочі
Недавні вороги.
Колись це вибухне...
© Copyright: Антонина Спиридончева, 2011
Свидетельство о публикации №111082406506
Свидетельство о публикации №111082406506
Рецензии