До болю стискати зуби,
затуляти вуха.
Я не чую себе, тебе, їх.
Я не вмію слухати.
Розучилась вчора.
І пора викинути ілюзії
в придумане море,
і піти в неіснуюче поле,
подалі від всіх.
До крові кусати губи,
закривати очі.
Я не хочу вас бачити.
І сказати нема чого.
Я втратила здатність зраджувати
собі, вам догоджаючи,
Й чекаючи любові як милостині.
до цього ви певно кидали крихти, щоб
я не пішла.
Тримали, як пса на прив*язі.
До божевілля лишаються кроки.
Годі! Заганяти в куток погрозами
не любити, ігнорувати, ненавидіти.
Затуляю вуха, рот, очі.
Я не хочу знати, що ви існуєте.
Ви ж зробили вигляд, що мене не чуєте.
До болю, до кров, до божев лля
© Copyright: Алла Паранойя, 2011
Свидетельство о публикации №111082307549
Свидетельство о публикации №111082307549
Рецензии