За вікнами зорі снулі
Шепочуть, що час до люлі,
Де сон, мов крило зозулі,
Мов тихі, прості вірші,
Торкнеться чола нечутно
І явить велике чудо,
Порвавши тривог кольчугу
На ніжній, живій душі.
Загорне в хмаринку марив,
Де все не дарма, не марно.
Замовклий буття комарик
Вгамує діяльний жар.
Чи вільна, чи у полоні
Ось так розіжмеш долоні
Й не відаєш, що зі скроні
Хтось хлеще густий узвар.
комарик
© Copyright: Татьяна Литвищенко, 2011
Свидетельство о публикации №111082300305
Свидетельство о публикации №111082300305
Рецензии