Примара, привид – ніби казка,
Та іноді, буває в домі,
У власному, буває страшно.
Ти бачиш риси незнайомі.
Одразу відчуваєш холод
Й якісь мурахи – десь поспині.
І струм крізь вени, а де ж провід?
Та й віриш ти в ці казки нині.
Він рухає твої підбори,
Він одяга твою спідницю,
Він використає із набору
Помаду з смаком полуниці!
Та не лякайся, може глюки,
Чи друзі так пожартували.
Ти простягни примарі руки
І запитай: «А вас чимало?»
Примара
© Copyright: Майя Сергиенко, 2011
Свидетельство о публикации №111082207304
Свидетельство о публикации №111082207304
Рецензии