Перевод с украинского стихотворения Натальи Баклай "Ответ зелёной траве"
Трава, трава — такая молодая,
А так легко о жизни рассуждаешь...
Зелёные лишь выпустила рожки,
А уже хочешь уколоть немножко...
Трава, трава, ты не трава — травинка,
Ещё себя не видела в росинке,
И голос твой ещё слабее вздоха
Среди осота и чертополоха.
Трава, трава, тебя ведь не топтали,
Про сенокос ты даже не слыхала,
Тебя ещё и дождик не кропил,
И град не бил, и ветер не косил...
Ещё седые дымные туманы
Тебя ни разу не поцеловали...
Что ж обо мне посмела ты сказать?
Трава, трава, ну что с глупышки взять?...
Ты не ждала, когда наступит вечер,
Чтобы на сильные ему склониться плечи,
Ещё не знаешь, что такое боль,
Всю жизнь соединённая с тобой.
Когда заледенеешь от мороза
И станешь жёлтым сеном у дороги,
Как захлестнёт тебя февральский бурелом
И слёзы твои станут хрусталём,
Коль выстоишь, не потеряв надежды,
И не разучишься мечтать о жизни прежней —
Весной взойдёшь зелёной муравою...
Тогда и побеседуем с тобою.
Ответ молодой траве
© Copyright: Людмила Переводчикова, 2011
Свидетельство о публикации №111082207094
Свидетельство о публикации №111082207094
Рецензии
Відповідь зеленій траві
Наталя Баклай
Трава, трава. Яка ти ще зелена! А вже зібралась говорить про мене. Лиш виткнула свої маленькі ріжки, А вже так хочеш уколоти трішки... Трава, трава. Ти не трава – травичка. Іще свого не бачила ти личка, Ще голосу не подавала зроду Посеред кропиви, осоту й глоду Трава, трава. Тебе ще не топтали. Ти ще не знаєш, що таке отава. Тебе ще й дощ весняний не кропив, Ще грім не бив, ще вітер не косив. Іще густі, задимлені тумани Тебе ні разу не поцілували... А ти взялася говорить про мене! Трава, трава. Маленька і зелена... Ти ще не ждала, коли прийде вечір, Аби йому схилитися на плечі. Ти ще не знаєш, що буває біль На все відпущене життя – один. Трава, трава. Яка ти ще зелена! Ну що ти можеш знать, траво, про мене? Як діждешся посічених морозів І станеш жовтим сіном при дорозі, Як обпече лютневий вітровій, І сльози прикиплять тобі до вій, Як вистоїш, не втративши надії, Від розпачу як не розгубиш мрії, І як весною зійдеш на подвір’ї. Тоді і поговоримо як рівні!
ЭТО ОРИГИНАЛ
Людмила Толмачёва 04.09.2021 17:37 • Заявить о нарушении
Наталя Баклай
Трава, трава. Яка ти ще зелена! А вже зібралась говорить про мене. Лиш виткнула свої маленькі ріжки, А вже так хочеш уколоти трішки... Трава, трава. Ти не трава – травичка. Іще свого не бачила ти личка, Ще голосу не подавала зроду Посеред кропиви, осоту й глоду Трава, трава. Тебе ще не топтали. Ти ще не знаєш, що таке отава. Тебе ще й дощ весняний не кропив, Ще грім не бив, ще вітер не косив. Іще густі, задимлені тумани Тебе ні разу не поцілували... А ти взялася говорить про мене! Трава, трава. Маленька і зелена... Ти ще не ждала, коли прийде вечір, Аби йому схилитися на плечі. Ти ще не знаєш, що буває біль На все відпущене життя – один. Трава, трава. Яка ти ще зелена! Ну що ти можеш знать, траво, про мене? Як діждешся посічених морозів І станеш жовтим сіном при дорозі, Як обпече лютневий вітровій, І сльози прикиплять тобі до вій, Як вистоїш, не втративши надії, Від розпачу як не розгубиш мрії, І як весною зійдеш на подвір’ї. Тоді і поговоримо як рівні!
ЭТО ОРИГИНАЛ
Людмила Толмачёва 04.09.2021 17:37 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.