Чом відчуваю, що не можна
Нам йти з стобою пліч-о-пліч.
Чом помирає так кохання,
І мерзне без обіймів ніч?
Чому майбутнього немає?
Чому життя таке страшне?
Жорстоко б*є по серцю зрання,
А потім - лагідно прижме,
І поцілує, й приголубить,
І скаже, що не може жить,
І ніби й добре...та паскудно,
Що саме так скінчиться мить!
Та час поставить все на місце,
І змиє дощ слова й думки,
Забуде правда біль розлуки
Й розІйдуться навік стежки,
І кожен з нас залишить в серці
Найкраще , що було в житті,
Але ніхто не поклянеться
В коханні,вірному до смерті,
В коханні вічного безсмертя...
Бо час не той, і ми не ті....
П.Р.08.05.11 Одеса
***
© Copyright: Светлана Роко, 2011
Свидетельство о публикации №111082203327
Свидетельство о публикации №111082203327
Рецензии