когда тишина говорит,
беззвучно, безмолвно, бессловно,
когда вокруг все молчит,
и кажется будто навечно,
словно,
закончился свет, и замерло время,
и это молчанье навеки теперь,
и никого нет, и тяжкое бремя,
ночи, и снова, память потерь.
и только, звенящею тишью в ушах,
темная ночь над землею летит,
и кажется, будто бы это навечно уже,
во мне, теперь, тишина говорит.
коли тиша та говорить,
безмовно, безслівно тим паче,
коли все навколо мовчить,
і здається ніби навіки,
наче,
закінчилось світло, і завмер весь час,
і мовчання навіки, здається накшталт,
і немає нікого, і тяжкий тягар,
ночі. і як і раніше знов, - пам'ять втрат.
і тільки, тишей дзвінкою, у вухах,
ніч така темна, над землею летить,
і здається, неначе навічно це вже,
в мені, тепер, тиша та говорить.
когда тишина говорит. коли тиша та говорить
© Copyright: Слава Мостовой, 2011
Свидетельство о публикации №111082100952
Свидетельство о публикации №111082100952
Рецензии