Буря

Стишилось  навколо.  Все  чекає  бурі.
Замовчали  жабки,  чуючи  біду.
Річка  заховалась  в  береги  похмурі,
А  понад  рікою  я  до  тебе  йду.

Сонце  розчинилось  у  мутному  плесі,
Вітер  в  темнім  небі  полатав  дірки.
Назганяв  докупи  хмари  в  піднебессі,
Хоче  зачепить  їх  за  дерев  гілки.

На  мені  рве  сукню,  наче  для  потіхи.
Зупиняє  грізним  громом  іздаля.
Падають  додолу  краплі,  мов  горіхи,
Їх  приймає  спрагло  матінка-земля.

Чи  мене  чекаєш?  Чи  зустрінеш,  милий?
Серденько  тріпоче,  рветься  із  грудей.
Холодно  і  страшно,  і  немає  сили,
Дощ  уже  періщить!  Озовись  лишень!

Мокра  сукня  липне,  сповиває  ноги.
Серце  огортає  смутку  гострий  щем,
А  тебе  немає...  Вже  кінець  дороги...
Підійшов  зненацька,  і  накрив  плащем.


21.08.2011


Для  ілюстрації  використано  картину  "Storm" 
французького  художника  КОТ  Пьер  Август
http://prerafaelit.ru/gal17/1_1_85-4.htm