Після румунської зливи
Впади холодною плоттю на мої криваві долоні,
Забруднюй сорочку і срібно-сині уста.
Я поділюся з тобою душею, свіжим киснем
І навіть вірою. Я лишусь абсолютно пуста
З твоїми відбитками на моїй задимленій скроні
І карпатським рельєфом у пурпурових очах.
Давай говорити з тобою про вічне: кохання і смерть.
Ти поглинаєшся порами мені в груди
І там проростаєш шипшиною п'янко-отруйною,
Лікуєш зсередини темні сердечні застуди.
А моя виваженість - у прірву шкереберть
Тобі під ноги, щоб було м'яко ступати.
І весь твій саксонський шарм і магічна врода
Вплітаються мені вітром в каштанові пасма.
Печаль твоя застигає гранітом в склепах
Моєї пам'яті. Ти готична й занадто прекрасна.
І я із тремтінням чекаю мрячної погоди,
Щоб втопити в тобі мою тугу й багряну самотність
Після румунської зливи.
Пiсля румунськоi зливи
© Copyright: Мария Лихошерстова, 2011
Свидетельство о публикации №111082103894
Свидетельство о публикации №111082103894
Рецензии
І весь твій саксонський шарм і магічна врода
Вплітаються мені вітром в каштанові пасма.
Печаль твоя застигає гранітом в склепах
Моєї пам'яті. Ти готична й занадто прекрасна.
такий він глибокий. уфф.
Ира Божко 21.08.2011 17:50 • Заявить о нарушении
Вплітаються мені вітром в каштанові пасма.
Печаль твоя застигає гранітом в склепах
Моєї пам'яті. Ти готична й занадто прекрасна.
такий він глибокий. уфф.
Ира Божко 21.08.2011 17:50 • Заявить о нарушении