Перевертень

          / байка /

Бровко маленьким цуценям
Попав в хазяйський двір,
І всі його щодня
Добру і правді вчили:

- Як злодій йде – то ти йому не вір,
Борись із ним, поки є кров та жили;
І не жалій хапуг, усяких крадіїв,
Рви їх на шмаття, будь до них жорстокий... -

Отак кожен в дворі Бровку велів, -
А ми на поміч всі прийдем,
Знай: ти не одинокий!..

І чесність зародилася в Бровка;
Він зненавидів зло,
Характер став твердий і впертий,
Хоч в боротьбі йому тяжко було,
Але готовий був за правду вмерти…

Та з часом став Бровко наш помічати:
Його Хазяїн із чужого двору,
Добро чуже несе в свою комору;
Тоді Бровко хотів було кричати,

Але подумав: «Хто мене годує,
Хто у тяжку хвилину порятує?»
І нестерпів таки, загавкав що є сили,
Бо, бач, згадав як його вчили.

За те Бровко дістав кийком по спині,
«Щоб знав на кого гавкать, вражий сину», -
В дворі хазяйськім всі йому твердили,
І на ланцюг короткий посадили;

Ненавистю кипіли всі до нього,
Не міг Бровко лиш зрозуміть одного:
Навіщо ж було правді вчити,
Щоб то за правду бити…

Якось у двір забрався Лис,
І став Бровка повчати:
- Перше як гавкнути – подумай, подивись, -
Чи треба гавкати, де треба гавкати,
А де і помовчати…

І наш Бровко зажив новим життям,
Тепер він твердо знає сам:
За те йому пошана у дворі,
Бо знає він: хто є чужі, а хто свої…

               - - -
Таких як цей Бровко – хоч відбавляй,
Не те, щоб хазяям  таким покласти край
І взяти їх за шкуру –
Бровко змінив свою натуру…