Молодик лежить на спині,
мов той панич на перині,
помежи хмар пропливає
і до зірки промовляє:
"Ти -- цариця небокраю,
Я давно тебе кохаю,
зірко, зіронько-красуню!
Навіть сонце -- лиш відлуння
тої вроди неземної!
Хочеш завжди буть зі мною?"
Зірка йому одвічає:
"Мене кожен відзначає,
кожен бачить і кохає,
бо ніщо не затуляє
мого блиску, мого хисту
й мою гожисть променисту.
Та з тобою поруч, брате,
мені світла забагато,
а я, крихітка, боюся:
в цьому сяйві загублюся.
Мене тому й видко в небі,
що далеко я від тебе.
Я, хоча й самотня панна,
але ж усіма кохана!"
Мiсяць i зiрка
© Copyright: Серез, 2011
Свидетельство о публикации №111082000500
Свидетельство о публикации №111082000500
Рецензии
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.