В тёплые края...

                С укр.  из Маргариты Метелецкой
                http://www.stihi.ru/2011/08/20/2280
               

А в спорыше - листочки, что завяли,
И - граммофончиков лиловый рой…
Я одинокость укротила, смяла –
Палящей августовскою порой…

Усвоенной любовью осветилась:
Напрасно лихорадок череда
Сломить хотела, силою хвалилась, -
Своей любви я отвечала: «Да!»

И сладкая коричневая спелость,
Лишённая всех истин прописных,
Мне обещает творческую зрелость
В галактике - взамен оков земных...

От нежности взлетит душа моя –
За птичьей стаей, в теплые края!

Оригинал:

Вже перше листя в споришах зів'яле,
Скрізь іпомей* лілові кольори...
Самотність і приборкала, й зім'яла
Серпневої спекотної пори...

Засвоєним коханням засвітлилась -
Пропасниць й лихоманок череда
Дарма своєю силою хвалилась,
Бо навзаєм відказувала : "Да!"

Без одежин, без істин прописних,
На галактичні звершення я здатна
Серед минувшин темних та пісних...

Розкрилася від ніжності душа -
За птаством в теплий вирій вируша.