Білий аркуш не схожий на чИєсь приватне життя.
Він чекає, що скоро на ньому талантом засяють ідеї.
Звуки в букви, немов, пролунало чиєсь каяття.
Текст збережено! Все. Не потрібно звертатись до феї.
Автор – тепер відпочинь, бо вже пізно, за північ.
Можеш «клаву» протерти, або загострить олівці.
Твої нові думки вже далеко, за обрієм, Північ.
Критикани назавтра спаплюжать твій твір. МОЛОДЦІ!
Знову білий, немов ота цнота, - заманює, … вабить.
Безліч білих квадратів та заклик до бою: «ВПЕРЕД!»
Важко «давати» лиш те, чого хочеться, мабуть…
А ніхто не писав, що на хлібі солодкий появиться мед!
Поет ХХ сторіччя 20.08.2011
Навiть, не мрiй...
© Copyright: Сергий Труш, 2011
Свидетельство о публикации №111082000202
Свидетельство о публикации №111082000202
Рецензии